Chapter Text
Серед тиші та темряви захаращеної спальні залунала стандартна мелодія будильника, яка в налаштуваннях мала назву на честь вранішнього сонця, але за звучанням нічим не відрізнялася від десятка інших заводських композицій з трьох повторюваних нот і якогось дзеленчання.
Катце вистромив голову з-під ковдри та, повозивши долонею біля подушки, знайшов комунікатор. Навіть на мінімальній яскравості екран засліпив сонно зіщулені очі, через що у кутиках виступили сльози. Катце відклав на п’ять хвилин сигнал, що був завчасно виставлений з запасом, і важко впав назад на подушку. Відросле волосся розсипалося обличчям, затуливши очі та ніс, через що кожен вдих став важким і гарячим. У все ще сонно закляклому тілі почав пробуджуватись біль, про який воно забуло вночі. Рука занила від хронічного тунельного синдрому, в легенях закололо і Катце довелося прокашлятись, а під скронями запульсувало серцебиття. Від утоми, з якою більше не справлявся найміцніший сон, та похмілля його почало морозити і все всередині затремтіло. На цей раз чотирьох годин відпочинку не вистачило, щоб внутрішній перемикач клацнув. Зазвичай нічний сон ніби відокремлював один день від іншого й біль залишався у вчорашньому.
Повз запону заплющених повік почали просковзувати тьмяні спалахи спогадів та думок. Він мимоволі пригадав деякі події минулого вечора, що й тоді відбувалися мов у тумані. Після короткого, лише дев'яти годинного робочого дня, вечірній аукціон Ґауш у Мідасі видавався не чуттєвим заграванням зі слабкостями та бажаннями, а мішаниною з монотонної гулкої музики, приторних кольорів та хаосу запахів, який створювали напарфумлені відвідувачі. Катце дрефував серед натовпу мов порожня пляшка на брижі, доки не побачив над головами золотаву потилицю.
Блонді вивищувався над усіма відповідним до власної величі зростом. Розкішне біляве волосся обрамляло граційну постать у бездоганно припасованому, але стриманому вбранні. Простота одягу лише підкреслювала різницю між цим чоловіком та рештою гостей аукціону. Тоді як туристи для цього вечора вбрались у пишноту дизайнерських кроїв та ювелірної майстерності у намаганні затьмарити інших, Блонді без зусиль перевершив їх усіх самою лише бездоганністю своєї вроди. Погляд кожного, хто проходив повз, неодмінно звертався до нього з заздрістю, томним голодом чи навіть естетичним захватом. Ця краса була настільки сліпучою, що заледве хтось помітив співбесідника вродливця.
Катце певно ніколи не зможе сказати, що звик до надприродної довершеності Еліти, але він навчився відволікатися від неї. Він лише коротко поглянув на свого господаря та зупинився у затінку неподалік. Темна пляма між променів софітів впала на нього мов мантія невидимості, але Ясон подивився прямо крізь неї поглядом настільки побіжним, що той лишився непоміченим його співбесідником у кичливому костюмі. Від зустрічі з блідо-блакитними очима Катце похолов, а спиною збігли сироти. Не в змозі витримати вагу навіть такого короткого погляду він ніяково відвернувся та втупився у барвистий натовп. Щоб зайнятись хоч чимось, Катце надпив зі свого бокалу. Ідеально синтезований смак медового винограду майже не затримався на язиці, а от думки у важкій від втоми голові розчинились разом з бульбашками.
— Я тебе не відволіку?
Глибокий рівний голос з холодною насмішкою в тоні змусив Катце здригнутися, заразом струсивши паморок задуми.
— Пане, — зніяковіло відповів він з ґречним поклоном.
Катце не встиг помітити, коли Ясон підійшов. Щоб не виглядати ще більш метушливим, він нервово надпив вина. Попри не надто значну різницю у зрості Ясон все одно тяжів над Катце абсолютною перевагою влади та всесиллям.
Ясон, не звернувши жодної уваги на мовчання та без сумніву відчутний страх Катце, одразу перейшов до суті:
— Як ти перевіряєш кадри перед наймом?
— Е, — мимовільно вирвалось у Катце як у кожної застигненої питанням зненацька людини, що потребує відтермінування аби зібрати думки купи, — я не… Маю на увазі, більшість з них не потребують перевірки. Меґісто опиняються на Ринку за розподілом, а Ейтос мають таємне досьє в Управлінні Безпеки ще до того, як потрапляють до мене. Очевидні бовдури відсіюються ще до співбесіди.
— Отже, співбесіда. Не надто вражає, чи не так? Якось прозаїчно.
За тембром голосу свого господаря Катце відчув, що той не гнівається, та все одно захвилювався. Раніше Ясона не цікавили нюанси. З першого ж дня у своєму кріслі Катце знав, що або мусить впоратись з будь-яким завданням, або буде утилізований мов прилад, що вийшов з ладу. Частина його засумнівалася, чи не припустився він летальної помилки, але в такому разі його пан навряд став би витрачати свій час на виховні бесіди.
Тим часом Ясон продовжив:
— Я маю на прикметі декого доволі спритного. Можливо тобі теж варто було б звернути на нього увагу.
Після цих слів Катце здалося, що він щось зрозумів — принаймні, особисто йому нічого не загрожує. Доки він сам був засліпленою самовпевненістю мишкою, що лізла у хитро наготовану пастку, йому й на думку не спадало, що з ним можуть гратися. Тепер же він опинився у закуліссі Ясонових ігор.
— Якщо ви вважаєте за потрібне, — обережно сказав він, — але… Яким має бути результат співбесіди?
Ясон гмикнув. Кутик його рота смикнувся у ледь помітній посмішці.
— Немає потреби робити виключення, якщо ти питаєш про це. Я не надто засмучуся, якщо він виявиться нездарою. Можеш випробувати його.
— Зрозуміло. На кого саме я маю звернути увагу?
Ось так Катце і повідомили вчора, що він має звернути увагу на “незвичайно спритного монгрела з чорними очима та волоссям і крутою вдачею”. У Кересі живе лише один такий. Принаймні він не мусив будь-що затягнути цього хлопця на Ринок — опікуватись якимсь дурнем, якщо він виявиться таким, Катце просто не має сил.