Chapter Text
Ікла пронизують тонку й ніжку шкіру. Губи інстинктивно щільно притуляються, не даючи червоній рідині життя стікати вниз. Відчуття та інстинкти переповнюють хлопця й раптом ікла подаються ще глибше. Нижні доторкаються з верхніми своїми гострими кінцям і специфічна речовина, у надзвичайно малій кількості, але достатньо сильна, щоб подіяти, виділяється з них і швидко поширюється по чужих клітинах.
<^пару годин до того^>
Чонгук неохоче, з напіврозплющеними очима, піднімається та йде в сусідню кімнату до свого робочого столу, на якому нав'язливо вібрує телефон.
— Що?
— Чонгуку, ти що, спиш?
— ...Тепер ні. Це все?
— Ні. Слухай, тут така справа, — жвавий, що особливо контрастувало зараз з Чонгуком, голос його брата на секунду затих, видаючи намір про щось просити. — Пам'ятаєш я розказував про колегу мого друга Синміна, чий брат має знайомого, який дружить з розлученим 26-ти річним альфою? Так от, у того альфи ще є брат, батько омеги друга якого недавно вдруге одружився, й цей його чоловік виявився вагітним від іншого, і той інший має племінника, тато якого зараз у лікарні, а його брат з кимось там познайомився, чиї батьки всиновили дитину й виховували як свою, але тепер знайшовся її справжній тато, який, виявилося, змушений був покинути малюка через неможливість його прогодувати, і тепер намагається зблизитися. Отож цей омега дружить із альфою, чийого брата альфа працює в барі, куди часто приходить інший мій колега...
— Стоп! — Чонгук, чесно, намагався щось зрозуміти й не втратити ниточку суті, але... — Що?
Звучить заторможено, що цілком співпадає зі станом альфи.
— Коротше, можеш одну папочку в універ завезти сьогодні? Дехто з того ланцюга персонажів, що я згадав, попросив іншого, але в нього нема можливості, тому він попросив у свого знайомого. Ну і так дійшло до мене. А я сьогодні весь день на роботі. Тому, будь ласка, о 14:30 біля Мікгинського універу корпусу 3, там має бути якась комора напіврозвалена чи то ботанічний сад — в процесі передання прохання дана інформація втратилася. Коротше, віддай ту папку альфі в окулярах.
— Чека-
— А, ну і заїдь забери її, вона в того бармена в клубі.
— Хіба ти казав не в барі?
— Ой, та яка різниця! Все,-
— Хо, чекай, я-
— -зараз скину геодані. Давай!
Чонгук слухає гудки після того, як опонент закінчив дзвінок, і намагається врубатися, що це щойно відбулося.
Відмовитися було вже пізно та й не хотілося засмучувати брата. Продовжувати ланцюжок далі теж, хоча Чонгук і планував сьогодні провести день дещо інакше, присвятивши його роботі. Але нічого, боса над Чонгуком нема, то може дозволити собі розірвати коло сон-їжа-робота-їжа-робота-сон і вийти на вулицю.
Виявилося, вже по дванадцятій. Зазвичай для Чонгука це ще не пізно, але зараз він гуглить розташування корпусу 3 й розуміє, що крім того, що йому треба з'їздити в протилежний бік міста за сраною папкою, йому ще й після цього треба буде, проїхавши знову біля свого дому, валити в якусь глуш за містом. Що за їбаний корпус, навіть поснідати не встигає, не буде ж той альфа в окуляраз його чекати...
<^>
Якраз за десять хвилин до зазначеного часу Чонгук під'їхав до корпусу 3. Він розташований у парку-лісі, віддалений метрів на 500 від траси. Основна будівля не нова, але доглянута й у хорошому стані. Чонгук обходить її, та ніякої "розвалюхи" не знаходить. Тому вирішує звернутися до студента, що проходить поруч. Виявляється, ні ботанічного саду, ні розваленої комори тут нема, зате є гуртожиток, у якому на першому поверсі проводяться різноманітні гуртки.
— Він ж не студент? "Альфа в окулярах" може бути хіба вчитель Кім Йоджун, він там якраз кабінет має.
Йдучи за вказаним напрямком Чонгук роздумує про те, що там взагалі таке в тій папці, що її треба фізично принести. Біля гуртожитку він раптом бачить низького старшого чоловіка в окулярах, який обурено говорить комусь щось по телефону.
— Невже ти не міг сам приїхати, хіба так важко? Я ж рідко коли тебе що прошу, а ти й це...
— Добрий день, — Чонгук підійшов ближче до нього. — А це часом не Вам треба будо папку привезти?
Старший альфа здивовано дивиться на Чонгука, а тоді щиро дякує, лиючи води та скаржачись на свого сина.
Радий, що нарешті з цим покінчено й можна їхати додому та поїсти нарешті, Чонгук прощається та йде.
Коли він знову проходить повз корпус 3, несподівано двері біля нього різко відчиняються й звідти на альфу вибігає якийсь хлопець. Разом з тілом, на Чонгука звалюється сильний привабливий запах персика.
<^>
Техьон вампір. Як і його батьки, омега народився таким. Він нічим не відрізняється від людей, нічим позитивним точніше — зазвичай блідий і має пити кров, щоб підтримувати життєдіяльність. Це досить легко вдається, бо існує багато місць продажу крові, яку можна місяць зберігати в морозилці.
Головне, про що Техьону слід пам'ятати: регулярно пити кров, щоб не божеволіти, і завжди мати з собою блокатори на випадок початку тічки, під час якої йому також хочеться когось вкусити. Не беручи до уваги кілька недоладних нападів у ранньому дитинстві, Техьон ще ніколи нікого не кусав і не пив крові "з живого". Отже, він чудово справляється.
Але сьогодні все пішло через жопу. Зосереджений на навчанні, Техьон останні кулька днів забував пити кров узагалі. А ще під час останньої тічки в нього закінчилися блокатори й він ніяк не міг зайти в аптеку купити їх. "Ще ж цілий місяцт до наступної" – думав омега.
Коли на останній парі в нього почав боліти живіт, він списав це на отруєння. Коли почала крутитися голова й захотілося крові – згадав, що давно її не пив і пообіцяв собі точно сьогодні вдома випити. Але коли він почав неконтрольовано текти, він вже не придумував причин, ніби то відсутність сексу в голову б'є. У нього було менше хвилини, щоб втекти до того, як запах страшенно посилиться. Під косі погляди інших студентів він полетів на вихід. У кінці кінців, у гуртожитку живе його хороший знайомий омега, у якого можна позичити блокатори й трішки крові.
Техьон не впевнений, чи взагалі коли-небудь раніше відчував те, що зараз: думки не збираються до купи, зір розпливається, хочеться чи то бути трахнутим, чи то висмоктати всю кров з когось. В ідеалі, і те і те одночасно.
Коли він вибігає на вулицю, то несподівано вдаряється об щось тверде. Він відчуває тепло, пульс чужого тіла. Техьон не думає ні про що, тіло діє швидко: ось він, міцно тримаючи чиєсь міцне тіло руками, від чого у когось потім точно залишаться сліди від нігтів, не бачучи й не усвідомлюючи нічого навколо, кусає чужу шию біля основи – саме там, де пари ставлять мітки. Над вухом лунає крик, його намагаються відштовхнути, але міцний укус не дозволяє відірвати вампіра від себе – хіба зі шматком шиї. Кров стікає Техьону в шлунок, він не може думати ні про що крім того, як добре він щараз почувається. Хоча ні, може: він шалено хоче сексу з якимось альфою. Ще ніколи так не хотів. Можливр, він щанадто захопився – невідомо чому, але раптом його ікла просуваються глибше. У думках хаос із крові та секск, а він навіть не помічає, що творить. Напружене тіло починає знову вириватися, а Техьон неочікувано для себе рощуміє, що скоро кінчить. Та раптом омега різко рощплбщує очі й, витягуючи ікла та бачучи чотири ранки, з яких чомусь перестала текти кров, роьить крок назад.
Він наляканими очима піднімає погляд на шокованого молодого альфу. Лавина усвідомлення накриває Техьона, і його починає трясти.
– Що ти... блять, зробив?! – злісно, хоч поки й не дуже агресивно через здивування, звучить голос навпроти.
Техьон поставив мітку.
На подвір'ї зібралось кілька зівак, які завмерли та спостерігають.
– Я-я, – голос тремтить. Мозок мигає червоним сигналом sos. – Я не хотів. Воно... само, – омега не рухаючись стоїть і розгублено кліпає очима.
Техьон поставив мітку незнайомому альфі.
Чужі очі навпроти з широко розплющених стають "хижацькими". Чужий запах, міцний чай, забиває легені й здається, душить. Аура починає давити. Техьона намагалися показати свою "домінантність" раніше, але те, що відбувається зараз, лише злегка це нагадує. Альфа робить крок вперед і з його грудей звучить загрозливий рик.
— Пробачте! Будь ласка, — Техьон знає, що зробив дещо абсолютно неправильне. Його розчавлює, і він не знає, що саме з того, що сталося за останні кілька хвилин. Напевно, все разом: і раптова тічка з непосильним бажанням крові, і ця срана мітка, і алтфа... Складається враження, що він жертва страшного звіра, якій вже не вдасться врятуватись – ось так відчувається зараз вплив альфи. Сльоза мимоволі стікає по Техьоновій щоці. Інстинкти самозахисту кричать втікати. Омега непомітно для себе зіщурюється, ніби справді загнане в пастку звірятко. — Вибачте!
Техьон поставив мітку незнайомому альфі-перевертню.
Він раніше чув про них – перевертнів. Дуже рідкісний вид, зустріти й впізнати перевертня доводиться далеко не кожному. Вони прикидаються звичайними людьми, не показуючи нікому свого внутрішнього вовка. Існує безліч історій і теорій про них. Легенд навіть, можна сказати. Їх вважають найрозвиненішим видом. У них дійсно безліч природніх переваг над іншими. Коротко кажучи, перейти дорогу перевертню – це дуже погано.
Тезьону здається, ще чуть-чуть, і він впаде на коліна від всього розпачу, переляку й тиску, який відчуває. Чи це саме перевертень так на нього діє? Альфа виглядає так, ніби зараз з'їсть його, коли кладе свою руку на мітку. Техьон чекає: крику, болю, смерті – будь-чого. Але натомість альфа ще раз, вже тихіше й коротше, гарчить, після чого, ще раз змірявши Техьона смертоносним поглядом, розвертається та швидко йде геть.
Ось цього Техьон, таки впавши на землю, не очікував. Він хоче встати й побігти за альфою, бо не може ж все отак просто закінчитися – мітка це не дріьгичка, він щойно тут комусь все диття діпсував, отже, винен йому своє. Треба якось заспокоїтися, поговорити. Напевно, можна щось придумати разом. Але кров у скронях дико пульсує, картинка перед очима розпливається, світ темніє, і Техьон валиться на тверду землю, зробивши лише кілька жалюгідних кроків.
<^>
Чонгук дивиться на почервонілу шкіру на своїй шкірі. Дзеркало дає змогу чітко роздивитися пляму-мітку. Ще мабуть ніколи він так довго не стояв перед своїм відображенням. Чонгук вкотре проводить долонею по ній, вивчаючи структуру – нічим не особливу, в принципі. Альфа мріяв, що одного дня він зустріне чудового омегу й між ними загориться вічне полум'я кохання. Він був би згоден навіть одружуватися й ставити мітки не за перевертенськими звичаями, якщо б таким було бажання його пари. Чонгук чув інтимні розповіді старших і, чого ж тримати в таємниці, іноді уявляв, як би ставив мітку, а тоді б отримував і собі таку від пари. Як їхні серця об'єднувалися б в один ритм, а між свідомостями б з'являвся незламний зв'язок.
Сльози якось самі по собі починають текти. Не те щоб Чонгук часто плакав, ні. Але, бляха... хто захоче міченого альфу? І це якщо взагалі ігнорувати той факт, що його стан тепер завжди на якусь частину залежатиме від того омеги. Чонгук відчуватиме, коли тому буде боляче. Не знаходитиме собі місця, коли той прчуватиметься в небезпеці. А про гон взагалі думати не хочеться...
Там, тоді, різко розвернувшись і пішовши, Чонгук все ще перебував у шоці. Його вовк очуняв швидше, злився та кидався всередині. Може, ще чуть-чуть, і альфа таки б дав йому волю. У дикій природі, де жили його предки, було заведено, що того, хто ставив мітку без згоди, вбивали – цілком логічно та справедливо, адже після смерті недопари, мітка, не закріплена любовними почуттями, згодом зникає, хоч смерть "пари" і лишає глибокий шрам на серці. Зрозуміло, що на інстинктах Чонгуку хотілося зробити те саме. Але він розумів, що не має права так чинити. Хоч омега й нормально так підпсував Чонгуку життя, він не хотів цього робити. Крім того, це ж лише студент, у нього ще все життя попереду... Навіть якщо й без з'єднаної мітками пари, то в Чонгука воно хоч якесь та й точно буде. Зрештою, не єдиний же він мічений, точно знайдеться якийсь омега, кому він і такий сподобається.
Принаймні, альфа намагається переконати себе вірити в це.
<^>
Хосок завжди відкритий до нового досвіду, готовий до змін і за весь рух. Але коли до нього на роботу, після кількох днів ігнорування повідомлень і дзвінків, що альфа вже думав їхати до нього додому, завалюється Чонгук, на шиї якого відсвічує свіжа велика мітка, Хосок щиро, глибоко та відверто здивований.
Звісно, він змушує брата(який взагалі для цього й прийшов, тож такий напір був зайвим, але нічого нового) розказати про інцидент у всіх деталях. Старший почувається трішки винним у цьому теж, адже то він сказав Чонгуку їхати чортзна-куди. Та хоч останній і запевняє, що все гаразд і не така це вже й велика проблема, Хосок бачить його наскрізь.
— І що ти думаєш робити? Це ж універ, там може бути камера спостереження. Та й хтось же бачив це все, можуть свідчити. Знайти того омегу не буде проблемою і виграти суд у нього не буде шансів. Ти ж знаєш, за напад вампіра і насильне мічення чекає серйозне покарання.
— По-перше, це ж універ – які камери відеоспостереження? По-друге, давай просто забудемо та й усе. Я не хочу забирати твій і мій час, щоб зіпсувати життя якомусь не здатному себе контролювати вампіру. Бо я нічого хорошого від цього не отримаю, а те що ним уже зацікавилися відповідні служби, задля вирішення проблеми його неконтрольованості, само собою зрозуміло. Тому закінчимо на цьому. Що там у тебе? Збираєтеся на вихідних з Юнгі знову в більярд?
І доки тема розмови пливе в якесь більш буденне русло, Хосок думає про те, як шукатиме Чонгуку підхожих, розумних, цікавих, красивих і відповідальних, не те що деякі, омег для знайомства. А ще згадує знайомих з органів регуляції прав і обов'язків вампірів, щоб бути певним, що та падлюка хоч так отримає по заслугах. Хоч якось постраждає.
У якийсь момент Хосоку сповіщають, що до нього прийшов наступний клієнт. Чонгук каже, що буде вже тоді їхати додому, йому ж теж працювати. Він виходить через другий вихід, не основний, звідки заходять клієнти, а той, що веде відразу назовні. Паркуючи свою машину у внутрішньому дворі, Хосок ходить сюдою і дозволяє брату робити те саме. Сідаючи у свій кубік, Чонгук зітхає – життя стає все важчим і важчим, як би він не прикидався оптимістично налаштованим перед іншими.
У той час у кабінет заходить молодий омега, років 22 на вигляд. У нього коричневе волосся, карі очі. На ньому темно-сині джинси та темно-вишневого кольору гольф. Він дещо невпевнено мнеться біля дверей.
— Добрий день! Проходьте, сідайте, – Хосок показує рукою на м'яке широке крісло по інший бік від свого столу. — Кім Техьон, так? Я Чон Хосок.
— Добрий день, так. Я цей... мені потрібна Ваша консультація і, — сівши, омега водив поглядом по столу, а тепер піднімає його на адвоката: — І, можливо, потім захист у суді.
— Гаразд, — Хосок киває. — У чому саме виникла така потреба?
— Ну, я вампір, — невеличка пауза. Хосок киває, мовби підштовхуючи продовжувати. — І так сталося, що я дещо захопився навчанням, якщо так можна сказати, і трошки забув про кров. А тоді в мене неочікувано почалася тічка і я втратив контроль. Звісно, я тоді з пари одразу помчав до знайомого вампіра в гуртожиток за кров'ю та блокаторами, але... Я не добіг — накинувся на якогось альфу, вкусив і... випадково поставив мітку. Я не знаю, що зі мною відбувалося! Це все було так швидко, — як на зізнанні, хлопець говорить, не приховуючи. — Я знаю, що винен. Але... Ну тоді там деякі учні це бачили, навіть один вчитель. Мене можуть вигнати з універу, але це вже таке. Зі мною зв'язалася комісія слідкування за дотриманням вампірами норм суспільства чи як вона називається – ну як зв'язались, просто прийшли ввечері до мене додому – говорили зі мною, питали що і як, чи я знаю того альфу, що він сказав, що я робитиму далі і все таке. Я відповідав на все чесно. Сказали, щоб прийшов ще через тиждень і через місяць до них. Може, якщо нічого більше не натворю, то й проканає. Але ще вони сказали, що мені може прийдеться вирвати клики, — омега явно дуже наляканий цим фактом, що в принципі очікувано, адже клики – це не просто зуби. — Якщо той альфа подасть у суд, то мені, окрім чогось ще, точно присудять їх вирвати. А ще можуть і в ізоляційний центр закинути, якщо знову накинуся на когось. А ще, ну, той альфа, — Техьон стишує голос, зосереджений на своїй історії і не помічає, як адвокат нервово стукає кісточками пальців по столу, — він перевертень. Я боюся, мене й вбити можуть.
Хосок слухав кожне слово, але думав вже не про те, як би юридично допомогти цьому омезі.
— А, то де Ви навчаєтесь? — їхні погляди зустрічаються на декілька секунд і щось у тому, як адвокат дивиться на Техьона, останнього насторожує.
— У Мікгинському університеті, третьому корпусі.
Хосоковий погляд загострюється. Техьону здається, що щось віддалено схоже вже траплялося з ним.
Хосок думає про те, як хоча б на краплю мирно розрулити цю ситуацію, яку його брат ніяк розрулювати не збирається. Що це саме той омега, який поставив мітку Чонгуку, сумнівів нема – такі ситуації взагалі раз на мільйон. І, чекайте, цей омега може ще й сухим з води вийти? Ті служби, як їх там, виходить, зрештою нічого не зроблять?!
— І, мг, — Хосок дещо кривиться, намагаючись чи то виглядати задумливим, чи то дійсно думаючи або просто хоче поки приховати злість. — То що Ви збираєтеся робити?
— Сподіваюся, ця ситуація просто забудеться, але, ну, я до Вас і прийшов, щоб дізнатися, що мені краще робити, раптом що, — дещо розгублено відповідає Техьон.
Хосок відкидається на спинку крісла і холодно дивиться на омегу. Техьон розуміє, кого йому нагадує адвокат – того перевертня. Від цього стає не по собі.
— Забудеться? — наче глузливо повторює Хосок пирхаючи. Йому начхати, що перед ним його клієнт. Та хоч Папа Римський – він за свого брата не пробачить. — Ти йому все життя зіпсував, що йому робити? Ти кажеш, що він перевертень, ніби це робить його якимось богом, який не відчуває болю, який позбавлений почуттів і для якого мітка нічого не означає, — напруга зростає, Хосок не витримує і таки встає, — але це не так! — Альфа робить крок до столу й нахиляється, ставлячи одну долоню на стіл. — Яку сім'ю йому тепер збудувати? Який у нього буде зв'язок зі своєю парою? Та ти хоч знаєш, що він тепер, перевертень бляха, ні один гон нормально провести не зможе – його вовк приймає тільки тебе! Він буде відчувати, коли тобі хріново, і йому теж буде хріново. Якщо ти будеш в небезпеці або почуватимешся, ніби в небезпеці, він собі місця не знаходитиме! Він залежить від тебе! А ти собі можеш жити, ніби нічого не сталося. Та ти хоч знаєш, що для перевертня означає мітка?! — таки крикнувши в кінці й злісно поставивши кулак іншої руки на стіл, Хосок нависає над Техьоном, який втиснувся в крісло, і важко дихає.
Через кілька митей альфа випрямляється, пояснює:
— Чонгук, той альфа, якому ти поставив мітку – мій брат.
А тоді сідає. Хосок завжди був стриманим і розслудливим. Треба залишатися й зараз таким. Він ставить руку на підлокітник і підпирає долонею голову, відвернувшись убік – думає.
Техьон думає, що він справжнє лайно. Він ж завжди був співчутливим до інших і все таке, а тепер, коли дійсно натворив, злякався відповідальності.
— Мені шкода, — каже омега, а згодом додає: — Ви мене вб'єте?
Техьон, здається, вже й змирився, що йому тринда. Хосок зітхає.
— Ні, — підмає погляд на Техьона і розуміє, що тут потрібні пояснення. — По-перше, Чонгук сказав, що не треба тебе чіпати. Ти маєш бути страшенно вдячний, що він такий добрий. Але я абсолютно з ним не згодний і, якби Чонгук не відчув болю від твоєї смерті, я б тебе прикінчив. Але ситуація складна: примусити тебе страждати означає змусити страждати і Чонгука, — та, Хосок справді хотів, щоб цього вампіра-недоумка покарали, але він якось забував, що це все і його брат відчуватиме також. Хосок дивиться на найблідішого вампіра, якого йому доводилося коли-небудь бачити й зітхає знову. О'кей, як би Хосок не злився, але насильство тут не допоможе. Треба ставати Купідончиком зі стрілами любові. — Тому, Вам треба закохатися і стати парою.
Отут Техьон трошки приохуїв.
— Як закохатися? Це ж, ну, — він несміливо махає рукою в повітрі, ніби це дозволить співрозмовнику зрозуміти його неозвучені думки, — не вибір, а спонтанні відчуття.
— А ми трішки підштовхнемо, щоб у вас ці почуття виникли, — говорить звичайним спокійним тоном Хосок, ніби це не він щойно хотів жорстоко знеживити цього омегу.
— І як саме це має відбутися? — Техьон не хоче ставати парою якогось перевертня, якого він зовсім не знає. Але, з іншого боку, він дійсно винен тому альфі... Але ж і той альфа, Чонгук здається, його не знає. Техьону не подобається ця ідея, та й Чонгук ж сказав не чіпати його. Проте, якщо його брат, тобто Хосок, каже, що треба стати парою... Коротше, Техьон розгублений і ні в чому не впевнений, але це точно не найгірший варіант розвитку подій. Тим більше, омегу й до того гризло почуття вини, але він не міг нічого зробити – спробуй знайти того перевертня хрін знає де, та й що б Техьон йому казав? "Вибач, що зіпсував тобі життя, але нічого не можу зробити і не вбивай мене, будь ласка"? А так, хоча б спробує допомогти... І зможе нарешті спокійно ходити по вулицях, не боячись, що в наступну мить його схоплять перевертні-вампірожери. Та, і таке Техьон чув про них.
— Мм, — Хосок думає, як би зробити це природніше, але жодна надзвичайна ідея не спадає на думку. Тода альфа згадує, що все геніальне – просте, а про решту хай омега сам думає. — Я дам тобі номер Чонгука й ти напиши йому, запропонуй зустрітися. А далі що? Ходіть на побачення, почніть зустрічатися, дізнайтеся про один одного все й одружіться, — Техьон хоче щось сказати, але альфа дістав телефон і вже починає диктувати. — Готовий? Записуй: ... . І дай мені ще свій номер. ...Угу, добре. Все, давай, іди. Написати йому якнайшвидше для тебе ж кращий варіант.
— А, — Техьон і сам не помітив чк опинився біля відчинених Хосоком дверей, — що, як не вийде? Він ж може не захотіти-
— Все вийде, — альфа робить крок вперед, чим змушує омегу вийти з поріг кабінету. — Ще побачимось.
І зачиняє двері.